1. Швейцарська компанія, відома тоді під ім'ям Marc Rich Co (так звали одного з власників), заробляла...

У новій російсько-української реальності вітчизняні бізнесмени, які не втратили зв'язок зі своїми російськими колегами і зберегли лояльність до нинішньої влади, отримали можливість непогано заробити.

Черговий приклад з цього роду - продаж найбагатшим росіянином 2017 р версією Forbes Олексієм Мордашовим свого дніпровського підприємства «Дніпрометиз» Сергію Тігіпку.

Компанія «ТЕКО-Дніпрометиз» Сергія Тігіпка володіла цим заводом до 2006 р, поки виробник дроту, цвяхів і інших металовиробів не був проданий холдингу «Северсталь» Олексія Мордашова. Угода була повністю закрита в 2008 р

Після анексії Криму і початку війни на Донбасі, коли стало ясно, що на відновлення відносин між Україною і Росією будуть потрібні довгі роки, «Северсталь» оголосила про намір продати дніпровський завод якомусь німецькому інвестору.

Днями було оголошено, що офшор з Британських Віргінських островів Dealzone Holding Ltd, на який «Северсталь» оформила 98,6% акцій «Дніпрометизу», отримав нового власника.

Їм стала компанія з Естонії Blossom Investments, її власником значиться проживає на Кіпрі громадянин Великобританії Шон Лі Хоган. Однак, за даними інтернет-видання Oligarh.media, кінці цієї угоди визначено ведуть не до німців або естонцям, а до попередньому власникові «Дніпрометизу» - пану Тігіпко.

Ця інформація підтверджується змінами в складі наглядової ради заводу металевих виробів, в який від імені Dealzone Holding Ltd увійшли менеджери групи ТАС Сергія Тігіпка - Вікторія Зінкевич і Олег Желтов.

Додатковим свідченням участі Сергія Леонідовича в покупці свого старого активу служить і те, що Blossom Investments є власником українського ПП «Агрі-Сервіс», зареєстрованого в Києві на вул. Петлюри, 30. За цією адресою розташований головний офіс групи ТАС і центральний офіс «ТАСкомбанк».

Опціон як можливість покупця будь-якого активу за згодою сторін передати його колишньому власникові протягом якогось періоду - стандартна процедура угод по злиттю-поглинанню підприємств.

У випадку з «Дніпрометиз», схоже, мова йде про 10-річному опціон, термін дії якого закінчується в 2018 г. Не знайшовши вигіднішого покупця, «Северсталь-метиз» була змушена «повернути» «Дніпрометиз» його колишньому власникові.

У таких випадках новий-старий власник отримує можливість викупити підприємство з хорошим дисконтом. Тому український бізнесмен і в минулому політик угодою з «Северсталью» може бути задоволений.

«Дніпрометиз» - не єдиний актив, який Сергій Тігіпко збирається викупити у росіян. На додаток до придбаного нещодавно у греків «Універсал Банку» його «ТАСкомбанк» веде переговори з «Ощадбанком Росії» про покупку його української «внучки» - ПАТ «ВіЕс Банк».

Станом на 1 липня 2017 року це установа займало 28-е місце серед 88 вітчизняних банків за розміром активів - понад 3,6 млрд. Грн. При цьому відносно «ВіЕс Банку», так само як і інших дочірніх структур російських фінустанов, українська влада ввела санкції. Їм заборонені будь-які операції на користь пов'язаних осіб. Тому «Сбербанк России» шукає покупців на свої українські активи. Одним з них і стане пан Тігіпко.

Ще один щедрий покупець російських активів в нашій країні - харків'янин Олександр Ярославський. Так само як і Сергій Тігіпко, Ярославський, швидше за все, скористався опціоном, викупивши в минулому році у російської групи «Силові машини» Олега Дерипаски проданий їй в 2007 р Харківський тракторний завод (ХТЗ).

Зворотного викупу супроводжував скандал, пов'язаний з розслідуванням СБУ обставин спроби вивезення в РФ ливарного обладнання, необхідного для виробництва бронетехніки. Крім мирних тракторів, ХТЗ випускає багатоцільові бронетранспортери МТ-ЛБ і комплектуючі для іншої військової техніки. Наказ про демонтаж літейкі нібито надійшов від російських інвесторів, а виконувати його повинні були українські менеджери. Але СБУ перешкодила цьому.

Крім того, ХТЗ досі не розплатився за кредитом в 21,4 млн. Євро, отриманого в 1998 р під держгарантії. Ні Ярославський, ні Дерипаска до цих грошей відношення не мають, а тому і оплачувати кредит не хочуть.

За допомогою росіян Олександр Ярославський незабаром може повернутися і в банківський бізнес. У 2006 р він продав французькій групі BNP Paribas належав йому «Укрсиббанк», а тепер претендує на покупку української «дочки» ВТБ - «Промінвестбанку». В кінці вересня Ярославський заявив, що документи на придбання ПІБ можуть бути готові вже на початку жовтня. Правда, після цієї заяви якихось відомостей з цього приводу не надходило.

Завдяки любові до футболу і дружнім відносинам з російським бізнесменом Романом Абрамовичем (12-е місце в рейтингу російського Forbes цього року зі статком $ 9,6 млрд.) Харківський бізнесмен в нинішньому році став власником рудника «Євраз Суха Балка», видобувного залізну руду на двох шахтах Кривого Рогу - «Ювілейна» і «Імені Фрунзе».

Як відомо, в минулому десятилітті, напередодні світової фінансової кризи структури, пов'язані з Романом Абрамовичем, купили металургійний бізнес групи «Приват» Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова, в тому числі контрольний пакет шахтоуправління «Суха Балка».

У нинішньому році рудник мав проблеми з видачею ліцензії на гірничі роботи, причиною яких безумовно був російський власник. Однак замість того щоб повертати «Суху Балку» «Привату», Роман Абрамович віддав перевагу поступитися комбінат доброго знайомого.

Причини небажання Абрамовича мати справу з Коломойським і Боголюбовим не тільки політичні, але й суто практичні. Комбінат «Суха Балка» в минулому році отримав $ 238 млн. Виручки, вартість його активів за станом на 31 грудня 2016 р склала $ 238 млн., А $ 110 млн., За які «Суха Балка», по озвученим даними, була продана Ярославському, - це приблизно вдвічі нижче ринкової вартості залізорудного комбінату.

Не виключено, що в разі «Сухої Балки» мова йде про можливість такого ж зворотного викупу рудоуправління його колишнім власником, яким тепер уже є колишній губернатор Чукотки Роман Абрамович.

Широкі можливості і зв'язку великого бізнесу, який повсюдно є наддержавним і космополітичним, навряд чи дозволять українській владі завдати непоправної шкоди російському бізнесу в Україні.

Якщо українські партнери російських капіталістів виявляються недостатньо впливовими, на допомогу їм приходять європейські або американські колеги.

Так, найбільш значимою корпоративної новиною жовтня можна вважати звістка про перехід контролю над Миколаївським глиноземний заводом від російської групи «РусАл» Олега Дерипаски до швейцарського трейдеру Glencore.

У рейтингу російського Forbes цього року власник об'єднаної компанії ОК «РусАл» Олег Дерипаска зайняв 23-е місце. Його статки оцінили в $ 5,1 млрд. Проте в нашій країні бізнес у Дерипаски не складається.

Крім проблем з ХТЗ, які були вирішені за участю Олександра Ярославського, ще в 2015 р рішенням Верховного Суду України були націоналізовані 68% акцій Запорізького алюмінієвого комбінату (ЗАлК). Це рішення «РусАл» оскаржує в Міжнародному центрі з врегулювання інвестиційних спорів, який входить до групи Світового банку.

Однак в серпні поточного року до господарського спору про невиконання «Русалом» своїх інвестиційних зобов'язань додалося і суто досудове кримінальне розслідування СБУ по ст. 113 ( «Диверсія»), ст. 191 ( «Привласнення майна з використанням службового становища»), ст. 255 ( «Створення злочинної організації») і ст. 364 ( «Зловживання службовим становищем»).

Підлеглим Дерипаски ставлять в провину створення злочинної групи з 6 українських і 3 російських громадян, під керівництвом якої було знищено основне обладнання ЗАлК, в тому числі містить дорогоцінні метали, з метою унеможливити виробництво в Запоріжжі первинного алюмінію. Крім того, в 2014 -2015 рр. з ЗАлКу було вивезено на 100 млн. грн. виробничого обладнання. Робилося це, на думку слідства, з метою створити конкурентну перевагу російським активам групи.

Так це чи ні, сказати важко. Але в даний час ЗАлК не провадить виробничу діяльність. І мало хто сумнівається, що заарештовані у цій справі колишній директор комбінату і його підлеглі дадуть (або вже дали) показання, що діяли за прямим чи непрямим вказівкою російського мільярдера.

У цьому контексті «РусАл» вже почав перейматися безпекою ще одного свого активу - Миколаївського глиноземного заводу (МГЗ), який забезпечує 10-15% потреб ОК в глиноземі. Щоб уникнути проблем, пов'язаних з введенням Україною санкцій відносно «РусАла», група Дерипаски оголосила про продаж заводу акціонеру об'єднаної групи - швейцарському трейдеру Glencore і в жовтні отримала дозвіл на цю операцію Антимонопольного комітету України.

Glencore - скандально відомий трейдер, історія становлення якого в другій половині минулого століття була пов'язана з порушенням чи не всіх мислимих і немислимих санкцій, що вводяться західним світом проти СРСР і антидемократичних режимів.

Швейцарська компанія, відома тоді під ім'ям Marc Rich Co (так звали одного з власників), заробляла на постачання зерна в СРСР в період оголошеного США ембарго, закуповувала нікель і золото на Кубі, купувала нафту в Ірану і Лівії і торгувала з ПАР під час санкцій , введених відносно цієї країни через політику апартеїду.

В середині 90-х Marc Rich трансформувалася в Glencore і до початку 2000-х контролювала близько 60% світового спотового ринку цинку, близько половини - міді і свинцю, 38% - алюмінію і майже третина - енергетичного вугілля.

У 2011 р Glencore провела первинне розміщення акцій на Лондонській і Гонконгської біржах, за один день виручивши менше ніж за 20% своїх акцій $ 10 млрд. Загальна капіталізація Glencore International AG склала близько $ 60 млрд., Що вивело її на той момент на

7-у позицію серед гірничорудних компаній світу.

В даний час, за даними «Інтерфакс-Україна», на МГЗ змінюють вивіски і очікують нових керівників від Glencore. Як сказано в зверненні директора МГЗ Дмитра Мирного, Glencore International працює в 50 країнах, в штаті підрозділів цього одного з найбільших світових постачальників сировинних товарів і рідкоземельних матеріалів більше 150 тис. Співробітників. Виручка компанії в 2016 р склала $ 177 млрд., Скоригована EBITDA - $ 10 млрд. Тому, незважаючи на зміну акціонера, трудові угоди з працівниками будуть дотримуватися.

Українська влада дала дозвіл на операцію з продажу МГЗ, незважаючи на те, що Glencore належить 10,5% акцій ОК «РусАл» і половина з держпакету в 19,5% акцій «Роснефти», які в минулому році були приватизовані на паритетних засадах Glencore і суверенною фондом Катару.

Фонд держмайна також оголосив про підготовку до приватизації націоналізованого пакета акцій ЗАлКу, що раніше належав ОК «РусАл». За інформацією виконуючого обов'язки голови ФДМ Віталія Трубарова, 68,009% акцій виробника первинного алюмінію оцінені в 278 млн. Грн. Зараз приватизаційні документи по ЗАлКу передані на узгодження в Кабмін. Сам конкурс, як вважає пан Трубаров, може відбутися вже на початку наступного року.

Розблокування алюмінієвого бізнесу Олега Дерипаски в Україні, як бачимо, відбувається явно під участь в ньому швейцарського трейдера. Влада розраховує, що Glencore не упустить шансу посилити свої позиції в алюмінієвому бізнесі за вельми скромні за мірками цього бізнесу гроші. Для російського бізнесмена це можливість вийти з води щодо сухим і мінімізувати збитки, які він міг би отримати, втягуючись в подальше протистояння з українською владою.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...