Цінова дискримінація на ринку природних монополій (на прикладі встановлення цін на електроенергію)

Рудич Ольга Анатоліївна,

аспірантка Полтавського національного технічного університету ім. Ю. Кондратюка.

У статті проаналізовано процес здійснення цінової дискримінації на монопольному ринку (на прикладі встановлення постачальниками електроенергії багатозонних тарифів), що не тільки забезпечить монополісту максимізацію прибутку, а й підвищить суспільне благополуччя.

Ключові слова: цінова дискримінація, монопольний ринок, тариф, багатозонний тариф, прибуток.

Постановка проблеми

В сьогоднішніх умовах ведення підприємницької діяльності будь-яким суб'єктом господарювання передбачає наявність постійного моніторингу стану справ в економіці, особливо в аспекті взаємодії ринку і процесу ціноутворення.

Здійснення процесу ціноутворення на основі дискримінації стає можливим при виконанні певних умов. Деякі з них є екзогенними, інші умови можуть залежати від діяльності самого підприємства. Необхідність наявності у підприємства для здійснення цінової дискримінації певною мірою ринкової влади є сполучною ланкою між практикою ціноутворення на основі дискримінації і інтересом до здійснює її підприємствам з боку антимонопольних органів. Однак перехід підприємства від єдиного ціноутворення до дискримінаційну практику не може бути однозначним свідченням підвищення рівня його ринкової влади як в короткостроковому, так в і довгостроковому періоді.

Аналіз досліджень і публікацій

Питанням ціноутворення на основі дискримінації приділялася увага багатьох дослідників, починаючи з класиків і неокласиків, як А. Пігу [9] і Д. Рікардо [11]. Серед сучасних вчених найбільш значущі роботи належать С.А. Болочеву [2], А.Е. Мілютіну [6], В.В. Венгеру [3], Л.Б. Шейнін [13], С.І. Романової [12] та ін. Але до сих пір залишається актуальним комплексне дослідження цінової дискримінації на ринку природних монополій, будучи інструментом не тільки забезпечення монополісту максимізації прибутку, а й підвищення суспільного добробуту.

Мета статті - проаналізувати процес здійснення цінової дискримінації на ринку природних монополій (на прикладі встановлення постачальниками електроенергії багатозонних тарифів).

Виклад основного матеріалу

Факт переходу до дискримінаційного ціноутворення не може виступати як однозначна ознака підвищення рівня ринкової влади підприємства як в короткостроковому, так в і довгостроковому періоді, бо свідчить лише про наявність певної міри ринкової влади.

Для того, щоб підприємство мало шанс здійснювати хоча б мінімальну цінову дискримінацію, що не є легким завданням в сучасних умовах, слід все ж забезпечити поєднання трьох складових:

1. На даному ринку підприємець повинен займати монопольне становище або контролювати більшу частину ринку, щоб мати вплив на процеси ціноутворення на ринку.

2. Для підвищення своїх продажів продавець повинен розділити своїх покупців на групи (провести сегментування) для визначення можливості оплати товару за різними цінами. Такий розподіл споживачів буде відштовхуватися від різної еластичності попиту в групах.

3. Слід забезпечити неможливість перепродажу покупцями товарів або послуг, що були придбані ними за низькими цінами. Адже в цьому випадку потрібно буде говорити не про цінової дискримінації, а про спекуляції на ринку.

Залежно від того, наскільки повно реалізується кожне з вищезазначених умов і наскільки вдало вони поєднуються між собою, можна говорити про різні можливості проведення дискримінаційної політики як постійної лінії поведінки підприємства. Найвищий ступінь контролю над ринком при сприятливому збігу обставин дає можливість призначення індивідуальних цін на кожну одиницю товару для кожного покупця відповідно до індивідуальних кривими попиту. Найбільш м'яка форма дискримінації пов'язана з встановленням різних цін для різних груп покупців [1].

Найбільш доцільним буде проілюструвати таку ситуацію на прикладі підприємства з постачання електроенергії.

У сучасному світі електроенергія класифікується не тільки як товар, а й як благо чи послуга, що створює певні особливості при встановленні ціни на неї. Відсутність диференціації (тобто електроенергія є незмінною в часі і просторі) і неможливість тривалого її зберігання або перепродажу створюють її унікальність.

Однак електрична енергія як товар має ряд особливостей, які суттєво впливають на формування витрат при його виробництві, і саме відмінності в витратах іноді лежать в основі відмінностей плати за її використання (тарифів).

У світі існує два підходи до цінової дискримінації тарифів на електроенергію. Найбільш широко поширене встановлення так званої «денний» і «нічний» ціни. Цей підхід полягає в розмежуванні обсягу споживання електроенергії протягом доби.

Інший підхід до ціноутворення - дискримінація за обсягом споживання протягом звітного періоду. Цей підхід йде корінням в радянські часи і планову економіку, яка всіляко підтримувала дотаційні тарифи.

Встановленням тарифів на електроенергію для споживачів - населення і підприємств - займається Національна комісія з регулювання в галузі енергетики, враховуючи різну ціну продукту від різних постачальників, дотації і обсяги виробництва. Парадокс полягає в тому, що споживач не має доступу до інформації про складові і частини тарифу, тому процес формування ціни залишається для нього закритим.

Для ілюстрації ефекту, що відбувається на ринку забезпечення населення електроенергією за двома тарифами, проведемо математичні розрахунки.

Позначимо через p1 (y1) і p2 (y2) відповідно криві попиту груп 1 і 2, а через с (y1 + y2) - витрати виробництва. Тоді завдання максимізації прибутку для постачальника буде виглядати:

max p1 (y1) + p2 (y2) - c (y1 + y2) (1)

За умови оптимального рішення повинні виконуватися рівняння:

MR1 (y1) = MC (y1 + y2) (2)

MR2 (y2) = MC (y1 + y2) (3)

Іншими словами, витрати на виробництво і реалізацію кВт ⋅ год електроенергії повинні бути рівними надходжень від реалізації для споживачів обох категорій. Якщо на одному з ринків дохід буде істотно переважати, то постачальник може змінити ціну і для іншої категорії споживачів, в нашому випадку - позбавивши пільг тих споживачів, які споживають в місяць менше 150 кВт ⋅ год. На малюнку 1 відображені лінії платоспроможного попиту: D - загального попиту на продукцію підприємства; D1 - попиту менш платоспроможною групи (до 150 кВт ⋅ год за місяць); D2 - попиту більш платоспроможною групи (понад 150 кВт ⋅ год за місяць). Значення D зазвичай коливається в межах 0-100%, але в умовах зростання платоспроможності може набувати значень, що перевищують 100%. Такі значення доцільно розглядати як погашення старих боргів за спожиту електроенергію. Відрізки кривої D є відрізками стійкого попиту, коли при певному тарифі значення платоспроможного попиту постійно (дорівнює 100%). Це відбувається в результаті перенаправлення фінансових потоків підприємств-споживачів на оплату спожитої електроенергії для збереження платіжної дисципліни. Для збереження сталості D на цьому етапі підприємства-споживачі підвищують ціни на свою продукцію або зменшують рентабельність [5].

Ситуація на ринку електроенергії характеризується графічно (рис. 1).

Рис. 1. Цінова дискримінація на ринку електроенергії при наявності двох груп споживачів.

Саме ця умова, або в більш загальному випадку нерівність площ прямокутників дозволяє монополісту збільшувати дохід від цінових дискримінацій і є критерієм приросту прибутковості.

Таким чином, ринок з більш високою ціною повинен характеризуватися більш низькою еластичністю попиту. Товаровиробник, який здійснює цінову дискримінацію, буде встановлювати низьку ціну для споживачів, які чутливі до зміни ціни і, навпаки, для покупців, які несуттєво реагують на зміну ціни, ціна на продукцію буде вище. Таким чином, підприємство-товаровиробник буде максимізувати прибуток [7].

Споживачі товару діляться на дві групи, для кожної з яких характерна своя крива попиту. Оптимальні ціни і обсяги продажів такі, що граничні доходи від продажу товару різним групам споживачів рівні і збігаються з граничними витратами. В даному прикладі споживачі першої групи, попит яких представлений кривою D1, платять ціну P1, а споживачі другої групи, попит яких більш еластичний і представлений кривої D2, платять ціну P2. Граничні витрати залежать від сукупного обсягу виробництва Qt. Відзначимо, що Q1 + Q2 вибраний так, щоб MR1 = MR2 = МС.

Насправді встановити межі між двома ринками на основі обсягу споживання електроенергії дуже важко, тому що часто один і той же споживач може виступати в різних проміжках часу на різних ринках. Саме тому з 2008 року в Україні почали встановлювати лічильники, які диференціюють рівень споживання і дають можливість застосувати багатозонний тариф.

В Україні ціноутворення на електроенергію визначається на основі обсягу спожитого населенням ресурсу (до 150, від 150 до 800 і понад 800 кВт ⋅ год на місяць). Ще в кінці 2005 року українська влада зробила спробу поетапного приведення відпускних тарифів на електроенергію для побутових споживачів до економічно обґрунтованого рівня. Було прийнято рішення про перехід до єдиних по країні тарифів на електроенергію. До цього рівень тарифів в регіонах залежав від структури споживання і витрат обленерго. Відпускні тарифи на електроенергію для населення з 1 травня 2006 року зросли на 25%, а з 1 вересня - ще на 25%. Це дозволило зменшити середньозважений роздрібний тариф на 10% через зниження тарифів для промисловості. Однак згодом тарифи так і не були приведені до єдиних і обгрунтованим: населення продовжувало платити за електроенергію за цінами, нижчими від ринкових, а середньозважений роздрібний тариф був значно вище (рис. 2) за рахунок того, що юридичні особи оплачували електроенергію за тарифами фактично вище ринкової вартості . Останній раз рівні тарифів переглядалися в травні 2014 г. [10]. Але і це підвищення не привело до підвищення тарифів для населення до "економічно обґрунтованих" (за винятком споживання понад 800 кВт ⋅ год).

Рис. 2. Динаміка цін на електроенергію для населення.

Все це призвело до того, що розмір державних дотацій на відшкодування витрат виробникам електроенергії впродовж останніх років мав тенденцію до зростання.

Отже, на один товар, електроенергію, встановлюється декілька цін. Це свідчить, що має місце цінова дискримінація. Одні економісти погоджуються і кажуть, що цінова дискримінація в цьому випадку набуває особливої ​​форми - дискримінації в часі. Інші економісти вважають, що оскільки відмінності в цінах обумовлені розходженням у витратах, то цей випадок не підпадає під загальноприйняте визначення цінової дискримінації [8].

Внаслідок застосування фіксованих тарифів, встановлених Національною комісією з регулювання ринку електроенергії, населення платить менше ринкову ціну на послугу, що завдає шкоди для енергогенеруючих компаній та економіки в цілому. Різницю держава компенсує у вигляді дотацій і субсидій, які несвоєчасно покривають витрати товаровиробника, тим самим ускладнюючи процес модернізації та будівництва нових потужностей. З одного боку, це не сприяє зацікавленості виробників електроенергії, а з іншого - не стимулює споживачів до енергозбереження.

Слід відзначити і ту обставину, що в рамках співпраці з ЄС Україна взяла на себе зобов'язання реформувати ринок електроенергії і змінити ситуацію з перехресним субсидуванням тарифів. Так, в «Угоді про асоціацію» визначено необхідність продовжувати реформу тарифу на електроенергію і заходи, що гарантують повну оплату за поставки електроенергії. У директиві 54 / ЄС зазначається про те, що споживачі повинні мати можливість отримати інформацію про тарифи, яка повинна бути опублікована до введення їх в дію [4]. Уряд повинен гарантувати поставки електроенергії за прийнятними, легко і чітко можна порівняти, прозорими цінами. Директива 89 / ЄС вимагає, щоб всі заходи уряду, спрямовані на безперебійне постачання, були недискримінаційними і враховували їх можливий вплив на ціну електроенергії для кінцевих споживачів [14].

висновки

Доцільність тієї чи іншої форми цінової дискримінації повинна бути підкріплена економічними розрахунками. Високі тарифи для підприємств трансформуються в підвищені витрати на виробництво товарів і, як наслідок, більш високі оптові і роздрібні ціни для тих же споживачів. Соціальний ефект від субсидування відпускних цін на електроенергію для населення таким чином, в значній мірі, нівелюється.

Негативний вплив високих цін на електроенергію відчувають на собі всі галузі економіки, що працюють як на внутрішній ринок, так і на експорт. У той же час, використання багатозонних тарифів для деяких підприємств в значній мірі послаблює цей негативний ефект і при цьому сприяє більш раціональної роботі енергогенеруючих компаній.

Вирівнювання цін на електричну енергію для населення і підприємств повинно бути продовжено. Це буде сприяти більш економного її витраті населенням і зниження темпів зростання цін для промислових споживачів, виконання Україною директив ЄС в енергетичній сфері.

література

1. Бакушевич І. В. Дослідження впливу факторів на ціноутворення / Бакушевич І. В., Семчишин М. С., Тимошик М. М. // Зб. тез матеріалів другої всеукраїнської науково-практичної конфер. КНТЕУ. - 2009. - С.178-184.

2. Болочев С. А. Теорія цінової дискримінації та її використання в практиці антимонопольного регулювання: автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.00.01 / С. А. Болочев [Місце захисту: Моск. пед. держ. ун-т]. - М., 2009. - 25 с.

3. Венгер В. В. Організаційно-економічний Механізм регулювання цен у природних монополіях [Текст]: автореф. дис ... канд. екон. наук: 08.02.03 / В. В. Венгер; Держ. установа «Ін-т економіки та прогнозування НАН України». - К., 2005. - 20 с.

4. Директива 2003/54 / ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу Стосовно спільніх правил для внутрішнього Сайти Вся електроенергії [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/994_571 .

5. Марцин В. С. Трансформація функцій ціни в умовах ринкових перетворень [Текст] / В. С. Марцин // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 5 (107). - С. 9-21.

6. Мілютін А. Є. Цінова дискримінація монополій: сучасні реалії // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. - Суми, 2004. - Т. 10. - С. 314-320.

7. Несторішен І. В. Проблеми ціноутворення в умовах ринку [Електронний ресурс] / Вісник Хмельницького національного університету. Серія «Економічні науки». Науковий журнал. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchnu_ekon/2010_5_1/121-125.pdf .

8. Падерін І. Д. Методи ціноутворення на промисловому підприємстві в умовах перехідної економіки [Текст] / І. Д. Падерін // Економіка промисловості. - 2005. - № 3 (29). - С. 127-135.

9. Пігу А. Економічна думка Заходу. - М .: Прогрес, 1985. - 512 с.

10. Про внесення змін до тарифів на електроенергію, что відпускається населенню / Постанова НКРЗ від 23.05.2014, №749 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nerc.gov.ua/?id=11057 .

11. Рікардо Д. Начала політичної економії та оподаткування: обране / Д. Рікардо; [Пер. з англ. Сраффа П.]. - М .: Ексмо, 2009. - 953 с.

12. Романова С. І. Форми цінового регулювання російських природних монополій: на прикладі електроенергетики: автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.00.01 / Моск. держ. ун-т ім. М.В. Ломоносова. - М., 2006.

13. Шейнін Л. Б. Монопольні і інші невирівняні ціни [Текст]: економічний аналіз з прикладами з вітчизняної та зарубіжної практики / Л. Б. Шейнин. - Москва: URSS, 2012 - 218 с.

14. Directive 2005/89 / EC of the European parliament and of the Council of 18 January 2006 concerning measures to safeguard security of electricity supply and infrastructure investment [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.energy-community.org/pls/portal/docs/36277.pdf .

Надійшла до редакції 10.09.2014 р