Форми оплати праці
Розкажіть, які бувають форми оплати праці і яка між ними різниця?
Витрати на оплату праці багато в чому залежать від застосовуваної на підприємстві форми оплати праці. Розглянемо дві основні форми - погодинна і відрядна. Всі інші форми оплати праці - комбінація цих двох форм.
Погодинна оплата праці відрізняється тим, що співробітнику оплачується той час, який він фактично відпрацював. Відрядна оплата праці враховує кількість продукції, яку працівник виготовив.
За погодинною системою оплати праці працю може оплачуватися виходячи з годинної тарифної ставки, з денної тарифної ставки або з місячного окладу.
Форми оплати праці, розміри тарифних ставок і окладів встановлює фірма в Положенні про оплату праці (його фрагмент нижче).
За погодинною системою оплати праці працівники бухгалтерії повинні знати, скільки часу було відпрацьовано співробітником, щоб нарахувати йому зарплату. Для цього ведеться табель обліку робочого часу. У цьому документі відбивається, скільки годин і в який день співробітник працював.
Робота з погодинною оплатою означає, що сума заробітку визначається виходячи з кількості годин, яке відпрацьовано співробітником. Робота з погодинною оплатою передбачає застосування такої формули для розрахунку зарплати:
Кількість фактично відпрацьованих годин х Годинна ставка = Сума зарплати
Робота зі щоденною оплатою оплачується виходячи з кількості відпрацьованих днів. Якщо на фірмі практикується робота зі щоденною оплатою, то зарплату можна порахувати так:
Кількість фактично відпрацьованих днів х Денна ставка
Відрядні форми оплати праці може бути наступних видів:
- проста;
- відрядно-преміальна;
- відрядно-прогресивна;
- побічно-відрядна.
Проста відрядна форма оплати праці характеризується тим, що заробітну плату обчислюють виходячи з відрядних розцінок, встановлених в фірмі, і кількості продукції, яку виготовив працівник.
При відрядно-преміальної оплати праці працівнику крім заробітної плати нараховують премії, наприклад, за відсутність шлюбу.
Ще одна відрядна форма оплати праці - відрядно-прогресивна - ставить відрядні розцінки в залежність від кількості виробленої продукції за той чи інший період часу. Чим більше співробітник виготовив продукції, припустимо, за місяць, тим більше відрядна розцінка.
При побічно-відрядній системі оплати праці заробітну плату працівникам (як правило, співробітникам обслуговуючих виробництв) встановлюють у відсотках від загальної суми заробітку працівників того виробництва, яке вони обслуговують.
У разі виробничої необхідності співробітника можна залучити до роботи в нічний час. Перелік таких випадків законодавством не встановлено. До нічного часу відносять час з 22 до 6 годин. Як свідчить стаття 96 ТК РФ, для роботи в нічний час не можна залучати вагітних жінок, а також працівників молодше 18 років, за винятком працівників, які беруть участь у створенні або виконанні художніх творів, інших категорій працівників відповідно до Трудового кодексу і іншими федеральними законами. Оплата праці в нічний час є доплату до основної зарплати співробітника. Суму доплати за роботу в нічний час прописують в колективному трудовому договорі. Оплата праці в нічний час не може бути нижчим ніж норми, встановленої постановою Уряду РФ від 22.07.2008 № 554 «Про мінімальний розмір підвищення оплати праці за роботу в нічний час». Згідно з цим документом мінімальний розмір підвищення оплати праці за роботу в нічний час становить 20% годинної тарифної ставки (окладу, розрахованого за годину роботи) за кожну годину роботи в нічний час.
Оплата праці працівників освіти регламентується статтею 54 Закону України «Про освіту» від 10.07.92 № 3266-1. Там сказано, що заробітна плата і посадовий оклад працівникові освітнього закладу виплачуються за виконання ним функціональних обов'язків і робіт, передбачених трудовим договором. Виконання працівником освітнього закладу інших робіт і обов'язків оплачується з додаткового договору, за винятком випадків, передбачених законодавством РФ.
Не всіх роботодавців задовольняють відомі форми оплати праці. Багато розробляють нові форми оплати праці. Наприклад, система оплати праці може передбачати оплату не тільки фактичних результатів, але і потенційних здібностей працівника (стимулювання розширення набору спеціальностей, якими той володіє). Форма оплати праці може бути спрямованою на залучення молодих фахівців або закріплення досвідчених кадрів.
З 1 грудня 2008 року для працівників федеральних бюджетних установ замість 18-розрядної єдиної тарифної сітки (ЄТС) введена в дію нова форма оплати праці. Нова форма оплати праці передбачає стимулюючі виплати, а також доплату за додаткову роботу в бюджетній установі. Реформа спрямована на більш якісне виконання працівником бюджетних установ своїх обов'язків: оплата праці складається з індивідуального внеску працівника.