В оголошеннях, що рекламують послуги курсів іноземних мов і репетиторів, часто можна побачити фрази з серії "навчаємо за комунікативною методикою" або "комунікативний метод навчання». Що під ці мають на увазі укладачі оголошень? Чесно кажучи, що завгодно. Це може означати, наприклад, що у викладанні використовують сучасні навчальні посібники, або що акцент роблять на розвиток усного мовлення, або що на заняттях не практикують перекладні вправи - чи, як мені здається, часто взагалі нічого не мають на увазі, просто використовують гарне формулювання з маркетинговими цілями. Що під «комунікативною методикою» мають на увазі учні? Тут ще цікавіше, варіантів маса і вони на рідкість різноманітні, від "не змушують зубрити граматичні правила" до "ненудно і можна поговорити".

Строго кажучи, ніякої комунікативної методики, як і ніякого комунікативного методу, не існує. Правильніше буде говорити про комунікативному підході (communicative approach), або комунікативному навчанні (communicative language teaching), як про такий собі загальному напрямку в викладанні, яке може включати найрізноманітніші методи, прийоми і техніки. У цій статті я хотіла б трохи розповісти про суть цього підходу. По цій темі написано не одну товста книга, і захищена не одна дисертація, і немає сенсу повторювати те, що обговорювалося вже десятки разів, але, тим не менше, я хотіла б коротко і максимально просто сформулювати, в чому полягає суть комунікативного підходу до навчання іноземної мови.

Комунікативний підхід в даний час широко поширений у всьому світі, і є одним з головних методів навчання іноземних мов. Його основна мета - це навчити вільно спілкуватися мовою, адекватно поводитися в різних ситуаціях спілкування. Тобто головне в цьому підході - це взаємодія під час спілкування і досягнення комунікативної мети.

Такий підхід іноді протиставляють так званого традиційного навчання іноземним мовам, де акцент робиться на вивченні мови як системи слів і граматичних явищ. Таке протиставлення не зовсім вірно, так як комунікативний підхід не виключає ні відпрацювання нової лексики, ні вивчення граматики. Але вони не є метою навчання, а розглядаються просто як проміжна ланка, що веде до спілкування на мові. Виходить, що ми вивчаємо якесь мовне явище не просто для того, щоб його знати, а для того, щоб вміти застосувати його в мові. Основна мета навчання - це не дати учням певний набір знань про мову, а навчити їх використовувати мову для спілкування.

Це, власне кажучи, і є ключовим моментом, який багато в чому визначає те, як будується процес навчання. На заняттях в рамках комунікативного підходу часто використовується наступне:

• моделюються ситуації спілкування, максимально наближені до реальних, такі як зорієнтуватися в аеропорту, забронювати номер в готелі, зняти квартиру, зробити замовлення в кафе, і так далі;
• широко застосовуються різноманітні автентичні матеріали , Такі як статті з газет і журналів, відео-лекції, уривки з фільмів, рекламні ролики, і багато іншого;
• активно використовується робота в парах і групах: дискусії, спільне виконання вправ, ігри, проекти;
• велика увага приділяється знайомству з історією і культурою країн досліджуваного мови;
• спілкування ведеться переважно на мові, що вивчається, застосування рідної мови учнів не вітається, і по можливості мінімізується;
• важливим завданням вчителя є не передавати знання і виправляти помилки, а скоріше, направляти учнів і допомагати їм, а також створювати умови для спілкування.

У підходу існує величезна кількість прихильників: більшість сучасних навчальних матеріалів створено саме з урахуванням його особливостей. Знаходиться також чимало і тих, хто цей підхід критикує, причому з причин часто діаметрально протилежним. Так, хтось вважає його досить поверховим, що не дає по-справжньому глибоких фундаментальних знань про мову. Хтось вважає, що насправді він псевдокоммунікатівний, і широко застосовуються рольові завдання і дискусії не допомагають навчитися спілкуватися мовою, так як є досить штучними. А хтось просто не мислить вивчення мови інакше, ніж за допомогою грамматико-перекладного методу, і всі інші підходи вважає новомодними пустушками просто за визначенням ... Особисто мені цей підхід дуже близький, хоча останнім часом я все рідше користуюся підручниками, і все більше застосовую автентичні матеріали і спонтанні обговорення, близькі до того, що рекомендується в рамках Dogme ELT . А які підходи до навчання іноземних мов використовуєте Ви?

З повагою,

Евзікова Олеся .