1. Юридичну відповідальність прийнято розділяти на: дисциплінарна відповідальність
2. адміністративна відповідальність
3. Цивільно-правова відповідальність
4. Кримінальна відповідальність

Юридичну відповідальність прийнято розділяти на:

дисциплінарна відповідальність

Цей вид відповідальності у вигляді зауваження, догани, суворої догани або звільнення з роботи (так звані дисциплінарні стягнення) застосовують за порушення трудової дисципліни (трудового законодавства, правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій і т. П.).
Покладається на працівника адміністрацією підприємства відповідно до трудового законодавства. Застосувати дисциплінарне стягнення до директора вправі тільки власник або уповноважений ним орган, який прийняв його на роботу (обрав, затвердив і призначив на посаду). Наприклад, в приватному підприємстві це засновник, в товаристві з обмеженою відповідальністю - загальні збори учасників, в акціонерному товаристві - тільки загальні збори акціонерів. Однак названий орган повинен зажадати від винного директора письмове пояснення, а при обранні виду стягнення оцінити ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено, величину збитку.

Дисциплінарне стягнення застосовують не пізніше одного місяця з дня виявлення порушення (час відпустки або відсутність на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю не вважають) і не пізніше шести місяців з дня вчинення. Оголошують його розпорядженням (протоколом) повноважного органу під розпис.

Говорячи про дисциплінарні стягнення, не можна пройти повз матеріальної відповідальності директора в рамках трудових відносин. Припустимо, через некомпетентного управління підприємством йому завдано матеріальних збитків. Яка відповідальність директора в такій ситуації? Щоб відповісти, давайте згадаємо: найманий працівник (яким є директор) відповідно до Кодексу Законів про Працю несе обмежену матеріальну відповідальність або повну. Обмежена матеріальна відповідальність полягає в тому, що директор відповідає в межах свого середньомісячного заробітку. Таку відповідальність несе директор за заподіяну підприємству шкоду у вигляді: неправильної постановки обліку зберігання товарно-матеріальних цінностей, випуску недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і псування товарно-матеріальних цінностей та ін.

Директора можуть залучити до повної матеріальної відповідальності, лише у випадках, обумовлених в Кодексі Законів про Працю, а саме:

1. між працівником і підприємством укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність працівника за незабезпечення збереження майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;
2. майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
3. шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (наприклад, крадіжка);
4. шкоди завдано працівником в нетверезому стані;
5. шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним псуванням цінностей;
6. на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;
7. шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;
8. службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;
9. керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності винен у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України і місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

адміністративна відповідальність

Охоплює дуже широке коло суспільних відносин - починаючи з охорони праці та природи, закінчуючи сферою торгівлі і транспорту. тому і санкції часом можуть бути досить серйозні. Їх застосування в основному регулює Кодекс про адміністративні правопорушення. Посадові особи несуть адміністративну відповідальність за адміністративні правопорушення, пов'язані з недотриманням встановлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, охорони природи, здоров'я населення тощо
Не всяке діяння буде адміністративним правопорушенням, а лише суспільно небезпечне, винна (умисна або необережна), протиправне і кримінальне. Для кваліфікації правопорушення як адміністративного необхідного складу: об'єкт правопорушення, об'єктивна сторона правопорушення, суб'єкт правопорушення, суб'єктивна сторона правопорушення. Про адміністративну відповідальність не може бути й мови, якщо хоча б один з чотирьох перерахованих елементів відсутній або не відповідає Кодексу про адміністративні правопорушення.

За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватися такі адміністративні стягнення:

• попередження;
• штраф ;
• оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
• конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, отриманих внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
• позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові;
• виправні роботи;
• адміністративний арешт.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше двох місяців з дня вчинення разового правопорушення. Якщо ж правопорушення триває, тоді не пізніше двох місяців з дня його виявлення. Наприклад, таким можна вважати заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації.

Алгоритм провадження у справах про адміністративні порушення полягає в наступному: спочатку уповноважена особа обов'язково складає протокол про адміністративне правопорушення, після протокол передають органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне порушення. Зазвичай це має бути зроблено в 15-денний строк з дня отримання справи, для деяких адміністративних порушень - ще швидше. Після розгляду справи виносять постанову по справі про адміністративне порушення: накласти адміністративне стягнення, застосувати заходи впливу, або ж закрити справу. Постанова має бути звернено до стягнення протягом 3-х місяців з дня винесення, пізніше воно втрачає силу. Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення, подавши скаргу в суд. Рішення суду остаточне, оскарженню в порядку здійснення провадження у справі про адміністративні порушення не підлягає.

Зверніть увагу, притягнення до дисциплінарної відповідальності не виключає одночасного застосування адміністративного стягнення.

Цивільно-правова відповідальність

Цей вид відповідальності зазвичай полягає в тому, що до порушника застосовують примусове виконання зобов'язань в натурі, різні майнові санкції, а також вимоги відшкодування майнових збитків та моральної шкоди. Відповідальність може наступати у формі відшкодування збитків, сплати неустойки, втрати завдатку і т.д.

Відповідальність за цивільному праву настає за правопорушення, тобто дію (або бездіяльність), що порушує вимоги закону або договору. Зокрема, в разі порушення однією особою майнових чи особистих немайнових прав іншої особи, невиконання або неналежного виконання особою покладених на нього законом або договором обов'язків, при зловживанні цивільними правами (здійснення права в протиріччі з його призначенням).
Правопорушення завжди індивідуально. Але все одно можна виділити деякі загальні (типові) умови, які присутні, як правило, при будь-якому цивільному правопорушення, і спеціальні умови, властиві певному (конкретному) виду цивільних правопорушень.
Принципи цивільно-правової відповідальності:

• невідворотність відповідальності;
• індивідуалізація (тобто відповідальність настає з урахуванням ступеня небезпеки делікту, форми вини порушника та інших фактів);
• повне відшкодування шкоди.

Зверніть увагу, директор, як посадова особа підприємства не може її нести, оскільки ст. 2 Цивільного Кодексу України відносить до учасників цивільних відносин юридичних і фізичних осіб (Громадян України, іноземців та осіб без громадянства).

Тому нести тягар цивільно-правової відповідальності директор може лише як звичайний громадянин. Наприклад, коли він виступає стороною в якомусь договорі або засновником відповідного господарського товариства, або заподіяв шкоду власним джерелом підвищеної небезпеки.

Сукупність загальних, типових умов, наявність яких необхідна для покладання відповідальності на порушника цивільних прав та обов'язків і які в різних поєднаннях зустрічаються при будь-якому цивільному правопорушення, називають складом цивільного правопорушення. Ці умови такі:

• протиправне порушення особою покладених на нього обов'язків і суб'єктивних прав інших осіб;
• наявність шкоди або збитків;
• причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і наступними шкідливими наслідками;
• вина правопорушника.

Кримінальна відповідальність

Із запропонованих видів відповідальності, кримінальна - безперечно, найсуворіша. Вона передбачає різноманітні види покарань, починаючи від штрафу і закінчуючи позбавленням волі, в залежності від тяжкості злочину.

Директор може нести кримінальну відповідальність і як просте фізична особа , І як посадова. В даному випадку, нас більше цікавить - як посадова особа. Службовими особами вважають тих, хто постійно або тимчасово здійснює функції представників влади, а також займає постійно або тимчасово на підприємствах (в установах чи організаціях), незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконує такі обов'язки, маючи спеціальні повноваження.
Зрозуміло, ця категорія осіб несе відповідальність за злочини у сфері службової діяльності.

До кримінальної відповідальності посадові особи можуть бути притягнуті в разі:

• здійснення підприємницької діяльності без реєстрації або з порушенням правил реєстрації, а також подання держреєстратору завідомо неправдивих відомостей;
• здійснення підприємницької діяльності без спеціального дозволу (ліцензії) у випадках, коли такий дозвіл (ліцензія) обов'язково;
• здійснення підприємницької діяльності з порушенням ліцензійних вимог і умов, якщо це діяння зашкодило великий збитки громадянам, організаціям або державі або пов'язане з отриманням доходу у великому розмірі;
• незаконного розголошення або використання відомостей, що становлять комерційну, податкову або банківську таємницю, без згоди їх власника особою, якій вона була довірена або стала відома по службі або роботі;
• ухилення від сплати податків і (або) зборів з організації шляхом неподання податкової декларації чи інших документів, подання яких відповідно до законодавства України про податки і збори є обов'язковим, або шляхом включення в податкову декларацію або такі документи завідомо неправдивих відомостей, вчинене у великих розмірах ;
• невиплати понад двох місяців заробітної плати, пенсій, стипендій, допомог та інших встановлених законом виплат, здійснена керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності з корисливої або іншої особистої зацікавленості (якщо невиплата зарплати відбувається в зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства, то покарання директор не понесе);
• необгрунтовану відмову в прийомі на роботу або необгрунтоване звільнення жінки за мотивами її вагітності, а так само необгрунтовану відмову в прийомі на роботу або необгрунтоване звільнення з роботи жінки, яка має дітей у віці до трьох років, з цих мотивів;
• порушення правил техніки безпеки або інших правил охорони праці, здійснене особою, на якому лежали обов'язки з дотримання цих правил, якщо це спричинило по необережності заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю людини, що спричинило з необережності смерть людини. (Відповідальність директора за дане порушення настає в разі якщо він не усунув відоме йому порушення правил охорони праці, не забезпечив дотримання правил при проведенні конкретних робіт або дали вказівку, що суперечить правилам).

Підставою для притягнення до кримінальної відповідальності є вчинення особою такого дії або бездіяльності, яке Кримінальний Кодекс вважає злочином. Злочинність діяння - визначає наявність складу злочину. У складі злочину виділяють чотири елементи:

• об'єкт (те, чого злочин заподіяло шкоду або завдало шкоди);
• об'єктивну сторону (те, в чому виражається злочин в зовнішньому світі, тобто діяння особи, наслідки і причинний зв'язок між діянням і суспільно небезпечним наслідком);
• суб'єкт (особа, яка вчинила злочин);
• суб'єктивну сторону (її обов'язкова ознака - вина, форма якої - умисел або необережність, а необов'язкові ознаки - мотив і мета злочину).

Зазвичай першопричиною для порушення кримінальної справи є акт документальної перевірки та доданий до нього податкова звітність (декларації, звіти, розрахунки та ін.), Яка свідчить про несплату податків і зборів. Але щоб притягнути до відповідальності директора підприємства, потрібно встановити склад злочину. Крім зазначених вище елементів злочину, в будь-якому випадку важливий ще один - предмет злочину. На відміну від об'єкта (суспільні відносини), він є річчю, тобто частиною матеріального світу, наявність якого впливає на кваліфікацію злочину.
Отже, об'єктом злочину буде встановлений законодавством порядок оподаткування фізичних і юридичних осіб , А предметом - податки і збори (обов'язкові платежі), які входять в систему оподаткування .... Поняття податків і зборів, а також їх перелік містить Податковий Кодекс України. Звідси перший висновок: якщо податки та / або збори (обов'язкові платежі) в ньому не записані, немає предмета злочину, а значить - і кримінальної відповідальності за даній статті.

Об'єктивну сторону цікавить нас злочину характеризують відразу три ознаки:

• по-перше, діяння - наприклад, заниження об'єкта оподаткування, тобто дія або бездіяльність, в якому виражається ухилення від сплати податків;
• по-друге, наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджету або державного цільового фонду коштів в значних (великих, особливо великих) розмірах.

Зверніть увагу, мова йде про фактичне ненадходження грошових коштів. Чому це так важливо? Припустимо, на підприємстві пройшла планова перевірка , За її результатами донараховано податок на прибуток. поки що юридична особа займається оскарженням податкового повідомлення-рішення, документи потрапляють в податкову міліцію, а та порушує кримінальну справу. В такому випадку, порушення кримінальної справи буде незаконно. У разі адміністративного та судового оскарження податкові вимоги по податку, що оскаржується не направляють, а сума податкового зобов'язання вважається неузгодженою. Отже, підприємство не зобов'язане сплачувати податок до бюджету, тому факту несплати податку теж немає, і тим більше - ухилення від сплати податків. Значить, немає складу злочину, що виключає кримінальну відповідальність. В описаній ситуації слід подати в суд скаргу про скасування постанови про порушення кримінальної справи.

Ще один істотний нюанс. Щоб кваліфікувати діяння з ухилення від сплати податків як злочинне, сума фактичного ненадходження повинна скласти значний розмір: великий чи особливо великий.

• по-третє, обов'язково повинна бути причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Суб'єктивна сторона даного злочину характеризується тільки умислом. Це означає, що особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала суспільно небезпечні наслідки, бажала або свідомо їх допускало. Підтвердити умисел може, наприклад, складання і використання директором підроблених документів або, скажімо, заниження їм обсягу продажів товарів (послуг). Якщо умисел директора не доведений, відповідальність виключається.

Суб'єкт злочини - це в Першу Черга службова особа підприємства, установи, организации Незалежності від форми власності за. Для законного залучення директора до кримінальної відповідальності необхідна наявність низки суттєвих умов. І перш за все, треба ще довести вину директора як посадової особи, тобто обов'язкова наявність складу злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального кодексу.

Незаперечно, що директор несе відповідальність за здійснювану підприємницьку діяльність, за дотримання норм чинного законодавства України, за сплату податків і обов'язкових платежів до бюджету, а також за ряд інших питань безпосередньо або побічно стосуються діяльності підприємства. Невірне тлумачення, невиконання вимог, повне або часткове ігнорування норм законодавства, тягне за собою відповідальність. У законодавстві зазначається неузгодженість норм нормативно-правових актів, так звані білі плями і різного роду колізії. Мінливість і складність, нестабільність податкового законодавства, недосконалість податкового кодексу, і ряд інших причин змушують директорів, підприємців, власників підприємств і організацій звертатися до зовнішніх консультантів. Своєчасна консультація бухгалтера, юриста, фінансиста, які мають необхідний рівень спеціалізації і великий практичний досвід, дозволяє уникнути ситуацій, що тягнуть за собою юридичну відповідальність. Якщо Ви відчуваєте невпевненість в своїх знаннях, брак практичного досвіду, радимо звертатися до фахівців, щоб бути впевненими в обгрунтованості прийнятих рішень.

компанія «Аудит. Бухгалтерія. Аутсорсинг » готова запропонувати свої послуги постановки і відновлення обліку, бухгалтерські послуги и аудиторські послуги . Здійснити податкове планування та оптимізацію Вашої діяльності, обгрунтувати Ваші рішення правовими нормами законодавства України.