Рубрики
Новости
НЕЗАВИСИМАЯ АВТОЭКСПЕРТИЗА — Порядок проведения независимой автоэкспертизы


Возмещение ущерба при ДТП по ОСАГО
Как осуществляется оценка ущерба ДТП по ОСАГО? Если вы стали участником ДТП, то имеете законное право требовать компенсацию ущерба от своей страховой компании. Но прежде чем выплатить

Новые правила возмещения ущерба по ОСАГО
Власти одобрили поправки в закон об ОСАГО о приоритете натурального возмещения перед денежной выплатой. Теперь в виде выплаты автовладельцам по умолчанию будет осуществляться ремонт машины, деньги

Как оценить ущерб после ДТП в 2017 году
Инструкция Пройдите экспертизу в страховой компании виновника ДТП или в своей. Для этого обратитесь лично в страховую компанию и предоставьте все документы о ДТП.

Оценка ущерба — 7 шагов по проведению экспертизы ущерба + опыт!
Как правильно провести экспертизу материального ущерба? В чем особенности определения стоимости страхового ущерба по ОСАГО? Как выбрать независимого эксперта для оценки? Всем привет! С вами Денис Кудерин

Независимая оценка после залива квартиры
Независимая оценка после залива квартиры проводится для составления отчета, который является официальным документом, подтверждающий сумму нанесенного вам ущерба. Оценочный отчет защищает ваши права в суде

Оценка ущерба квартиры от залива
Наиболее частой проблемой, связанной с нанесением ущерба квартире, становится вопрос ее залива. Не всем везет с соседями, и порой сталкиваться с заливами приходится регулярно, однако оценка ущерба от залива

Оценка ущерба при ДТП
Подборка наиболее важных документов по запросу Оценка ущерба при ДТП (нормативно-правовые акты, формы, статьи, консультации экспертов и многое другое). Нормативные акты : Оценка ущерба при ДТП Федеральный

Статьи

Психологічна та соціальна адаптація особистості.

Розгляд питань психологічної і соціальної адаптації неможливо без сучасного розуміння в області психології, медицини, науки, релігії, філософії, педагогіки, генетики, антропології, культурології тощо   А Розгляд питань психологічної і соціальної адаптації неможливо без сучасного розуміння в області психології, медицини, науки, релігії, філософії, педагогіки, генетики, антропології, культурології тощо

А. Маслоу розглядає процес адаптації як динамічний процес взаємодії особистості і середовища, в якості основного критерію адаптованості особистості висувається ступінь її інтегрованості з середовищем.

Фундаментальні питання соціально-психологічної адаптації особистості висвітлені в працях вітчизняних і зарубіжних дослідників - А.А. Бал, Ф.Б. Березін, Л.І. Божович, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, І.А. Малашіхіна, А.А. Налчаджян, В.А. Петровський, Ж. Піаже, 3. Фрейд, Е. Еріксон та ін.

Психічна адаптація відіграє значиму роль у підтримці адекватних співвідношень в системі «індивід-середовище».

В.Г. Березін виділяє такі рівні психічної адаптації, як: - індивідуально-психологічний рівень, що включає в себе особистісні та типологічні особливості людини, його актуальні стану (мотивація, здібності, рівень розвитку самосвідомості, самоконтроль, самооцінка, саморегуляція, темперамент, особливості емоційної та інтелектуальної сфери та т.д.). На цьому рівні здійснюється підтримка психічної рівноваги, збереження психічного здоров'я; - соціально-психологічний рівень, що включає в себе особливості микросоциального взаємодії. На цьому рівні здійснюється формування адекватного міжособистісного взаємодії, досягнення соціально-значущих цілей.

Виділяються наступні основні типи адаптаційного процесу:

перший тип, який характеризується активним впливом на соціальне середовище, і другий тип, що характеризується пасивним пристосуванням (конформистским прийняттям цілей і орієнтацією групи).

Ці типи адаптаційного процесу формуються в залежності від структури потреб і мотивів індивіда і виявляються в процесі групового та міжособистісного взаємодії (В. Березін, 2002).

Л.І. Божович вказує на залежність характеру адаптації від стадії онтогенезу. На ранніх етапах психічні особливості і якості виникають шляхом пристосування дитини до вимог навколишнього середовища.

А.А. Налчаджян запропонував загальну класифікацію різновидів соціально-психічної адаптації особистості: нормальна, девіантна, патологічна. Охарактеризуємо класифікаційні ознаки видів соціально-психологічної адаптації.

Нормальна адаптація адаптивний процес особистості, який призводить до її стійкою адаптованості в типових проблемних ситуаціях без патологічних змін її структури і, одночасно, без змін норм тієї соціальної групи, в якій протікає активність особистості.

Нормальна соціально-психічна адаптація особистості представляється двома видами: захисна і незащитную (і як різновид - змішана або середня).

Девіантна адаптація характеризується задоволенням потреби особистості в даній групі або соціальному середовищі, в той час як очікування інших учасників соціального процесу не виправдовуються такою поведінкою.

Девіантна адаптація має два підвиди: неконформістская адаптація (подолання особистістю внутрішньогрупової проблемної ситуації незвичайними способами і шляхами) і новаторська (інновативна, творча) адаптація (діяльність або роль, в ході якої особистість створює нові цінності, здійснює нововведення в різні галузі культури).

Патологічна адаптація є активність особистості в соціальних ситуаціях, яка здійснюється за допомогою патологічних механізмів і форм поведінки, що призводять до утворення патологічних комплексів характеру, що входить до складу невротичних і психотичних синдромів.

А.А. Налчаджян в своїй теорії соціально-психічної адаптації виділяє як такі, що особливу важливість наступні види адаптації: - шляхом перетворення; - шляхом перетворення і практичного усунення проблемної ситуації; - зі збереженням ситуації.

У першому випадку особистість зазнає в основному невеликі позитивні зміни. У другому - особистість зазнає глибокі зміни, які не сприяє її самоактуалізації і самовдосконалення (А.А. Налчаджян, 1988).

А.А. Налчаджян розглянув адаптацію особистості в контексті соціальних процесів, запропонував класифікацію соціально-психічної адаптованості особистості і виділив рівні адаптації, ніж найбільш повно відобразив ці процеси.

А.В. Петровський (1990) виділяє три фази розвитку особистості при входженні її в відносно стабільну соціальну сферу: - адаптація; - індивідуалізація; - інтеграція. В ході адаптації людина освоює діючі в групі норми, засвоює прийоми і засоби діяльності, якими володіють всі члени групи.

Суб'єкт не може здійснити потреба проявити себе як особистість, поки він не освоїв діючі в групі норми і цінності, не опанував прийомами і засобами діяльності.

Ефективна адаптація досягається індивідом за рахунок суб'єктивно пережитих втрат деяких своїх індивідуальних відмінностей, ілюзії «розчинення в масі».

процес індивідуалізації породжується загострюються протиріччя між результатами першої фази «бути як всі» і прагненням до максимальної персоналізації.

індивід змушений шукати способи для досягнення своєї мети, тобто персоналізації, мобілізувати для цього всі внутрішні ресурси. Третя фаза - інтеграція - характеризується протиріччям між прагненням суб'єкта і його здатністю бути ідеально представленим в інших, а також потребою групи прийняти його індивідуальні якості, що відповідають груповим цінностям.

У процесі інтеграції відбувається формування новоутворень особистості, які відповідають потребам групового розвитку і потреби індивіда здійснювати значний внесок в життя групи. Про інтеграції можна говорити і в тому випадку, коли не так індивід приводить у відповідність свою потребу в персоналізації потреб спільності, скільки спільність трансформує свої потреби відповідно до потреб індивіда, який в цьому випадку займає позицію лідера.

Для формування стійкої структури особистості необхідно багаторазове відтворення успішної або неуспішної адаптації, індивідуалізації та інтеграції, що і відбувається протягом життя людини, так як він входить не в одну, а в багато групи. Закономірності, відкриті і вивчені А.В. Петровським, можуть розглядатися як характерні не тільки для періодів дитинства і ранньої юності, а й для подальшого вікового розвитку і можуть стати основою для періодизації всього розвитку особистості.

З точки зору розвитку особистості інтерес представляють роботи В.А. Петровського, який ввів поняття неадаптивности. Це поняття втрачає властивий йому зміст хворобливих відхилень від «норми» і розглядається як феномен зростання і розвитку можливостей людини. Виникає неадаптивная активність суб'єкта, яка утворює ядро ​​особистості, що розвивається (В. А. Петровський, 1992,1996).

При аналізі категорій «адаптивність-неадаптивность» розкриваються тенденції функціонування цілеспрямованої системи, що визначаються відповідністю-невідповідністю між її цілями і досягати результату в процесі діяльності.

Адаптивність - це узгодження цілей і результатів функціонування цілеспрямованої системи. Неадаптивность - протиріччя між метою і результатом активності індивіда: намір не збігається з діянням, задум - з втіленням і т.д. Це протиріччя - джерело існування і розвитку індивіда.

З психологічної точки зору адаптацію і поведінку, спрямоване на її здійснення, вивчає А.А. Цахаева. Інтерес представляє розподіл адаптації автором на макро- і мікрорівень (адаптація до великої і малої групі), на интро- і ектранаправленіе (адаптація до образу Я і образу навколишнього світу), на екзотеричну і емпіричну складові (до майбутньої діяльності та реальної миттєвої реалізації адаптивного потенціалу ) (А.А. Цахаева, 2000, 2002).

Адаптивно - адаптує система людини включає в себе соціальні механізми, що дозволяють або ізолюватися від шкідливого впливу середовища, або перетворити дане середовище так, щоб вона відповідала нормальному біологічному і соціальному розвитку людини.

У науковій літературі поки немає чіткого, однозначного визначення поняття «соціальна адаптація», яке б враховувало складність і суперечливість цього процесу і розкривало з соціологічних, психологічних, ергонометріческіх, професійних і культурно-ідеологічних позицій адаптивну діяльність людини і в основному, поняття «соціальна адаптація» відображає окремі сторони взаємодії соціальних систем з навколишнім їх середовищем, визначення соціальної адаптації, різні автори звертають свою увагу на різні асп кти соціальної адаптації.

Проблему соціально-психологічної адаптації можна розглядати як окремий випадок соціальної регуляції поведінки людини в цілому.

З повагою, психолог ТАНАЙЛОВА ВІКТОРІЯ ВЯЧЕСЛАВІВНА

Пишіть на пошту [Email protected]

тел. +380986325205

У Росії +79892443469

tanaylova3